9 травня – День Європи

В Україні День Європи, який відзначається щороку 9 травня спільно з державами Європейського Союзу, встановлено Указом Президента України від 8 травня 2023 року № 226. Це рішення прийнято, усвідомлюючи європейську ідентичність Українського народу, з метою зміцнення єдності народів Європи, забезпечення миру, безпеки й стабільності на Європейському континенті, засвідчуючи відданість ідеалам та цінностям демократії, підтримуючи ініціативи молодіжних та інших громадських об’єднань.

Створення ЄС

Після завершення Другої світової війни європейські країни почали продумувати принципи політичної співпраці та економічної кооперації.

Зрештою 9 травня 1950 року французький міністр закордонних справ Робер Шуман виступив з ініціативою налагодити в Європі спільну координацію та контроль за важкою промисловістю (вона є основою виготовлення зброї).

Нині вважається, що Декларація Шумана офіційно започаткувала процес європейської інтеграції. Саме тому в ЄС 9 травня відзначається День Європи.

Декларація Шумана містила три ключові тези:

1) Негайна мета: франко-німецьке примирення. Франція пропонує запровадити спільний контроль над виробництвом вугілля і сталі Франції і Німеччини, створивши для цього Високий орган, навзаєм відкрити і інтегрувати ринки цих країн в цих галузях. Оскільки йшлось про сировину, необхідну при виробництві зброї, тим самим запобігти майбутнім гіпотетичним війнам між двома державами;

2) Стратегічна мета: побудова Європи — поступове витворення політичного союзу, котрий би унеможливив військові конфлікти між європейськими народами, і підвищив політичну вагу Західної Європи на міжнародному рівні;

3) Метод поступу: «Європа не витвориться враз, навіть в межах спільного альянсу; але лише конкретними справами, розбудовуючи поміж собою передусім дійсну солідарність».

Він запропонував розробити принципи спільної політики для досягнення солідарності в цій окремій галузі.

Шляхом до реалізації плану Шумана мала стати Європейська спільнота вугілля та сталі.

За задумом Шумана, Франція, Німеччина та інші європейські країни мали передати управління виробництвом вугілля та сталі єдиному органу.

Унаслідок такого об’єднання ключові галузі військової промисловості також мали перейти під спільний контроль, що унеможливило б підготовку окремої країни до нової війни.

У результаті 18 квітня 1951 року в Парижі був підписаний договір про створення Європейської спільноти вугілля та сталі.

Спершу його ратифікували шість країн: Франція, Німеччина, Італія та країни Бенілюксу – Бельгія, Нідерланди й Люксембург. Організація була відкрита для інших європейських країн.

25 березня 1957 року члени ЄОВС підписали в Римі договори про утворення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом).

Вони набули чинності 1 січня 1958 року і ввійшли в історію як «Римські договори».

Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар’єрів усередині Спільноти (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті — створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць Спільноти товарів, послуг, капіталу, робочої сили).

Метою Євратому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях.

Кількісне збільшення чисельності країн-членів ЄЕС спонукало європейських політиків до перегляду принципів європейської інтеграції.

28 лютого 1986 року було підписано Єдиний Європейський Акт, який відкрив шлях до поглиблення європейської інтеграції. Згідно з цим документом до 1 січня 1993 року мав бути створений Єдиний внутрішній ринок. Він поставив питання про створення Європейського Союзу, який повинен був стати не лише економічною організацією, а й політичною.

Цей акт затвердив також прапор ЄЕС — блакитне полотнище з жовтими зірками (їх було на той час 12 — за кількістю країн-членів ЄЕС), розташованими колом, та гімн — для нього було вибрано «Оду радості» Л. ван Бетховена.

7 лютого 1992 року — укладений Маастрихтський договір, після ратифікації якого у 1993 році було створено Європейський Союз.

Сьогодні Європейський Союз, до якого входять 27 держав-членів із загальною кількістю населення майже 450 мільйонів людей, є найбільшим торгово-економічним блоком у світі.

Європейська інтеграція України

Відносини між Україною та Європейським Союзом (на той час Європейськими Співтовариствами) були започатковані у грудні 1991 року, коли міністр закордонних справ Нідерландів, які головували у Співтоваристві, у своєму листі повідомив про офіційне визнання незалежності України.

Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 року (набула чинності 1 березня 1998 року).

Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС.

Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 року у м. Прага.

В основі партнерства ЄС і Україна лежать спільні цінності демократії, верховенства права, поваги до міжнародного права, прав людини. З часу здобуття Україною незалежності, ЄС підтримує свого стратегічного партнера, щоб допомогти забезпечити стабільне, процвітаюче та демократичне майбутнє для громадян країни.

Ще один важливий крок до вступу України в ЄС: 23 червня 2022 року Європейська Рада на саміті у Брюсселі ухвалила рішення про надання Україні статусу країни-кандидата в члени Європейського Союзу.

Позиція Європейського Союзу щодо України в її оборонній війні з рф: «Ми якнайрішучіше засуджуємо незаконну та невиправдану агресивну війну росії проти України, непохитно підтримуємо незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Ми підтримуватимемо Україну та український народ стільки, скільки буде потрібно».

За повідомленням Українського інституту національної пам’яті